До Вашої уваги інтерв’ю з Максимом Оробцем напередодні фіналу «Майдансу».
Несподівано для багатьох команда Черкас впевнено зайняла другу позицію в турнірній таблиці півфіналу. Танцівники відпрацювали на всі 100% загальний номер, нехай і без фізичної підтримки свого наставника. Їхній лідер Максим Оробець, в свою чергу, відстояв честь підопічних в батлі хореографів, незважаючи на травму ноги і накладений гіпс.
Звідки у представників Північного дивізіону така жага до перемоги, ми запитали, звичайно ж, у Максимуса. Неймовірно, але він встигав відповідати на наші запитання, контролювати підготовку своєї команди до виступу і при цьому самому бути моделлю для боді-арту.
– Максиме, всіх небайдужих цікавить лише одне – що з ногою?
– Травма. все через перевантаження.
– Але ти продемонстрував у півфіналі, що нічого не зупинить тебе на дансполі..?
– Я не тренувався аж до самого старту прямого ефіру. Хотів зорієнтуватися по ситуації, вдасться мені зробити те, що я задумав. Адже всі рухи були винятково у мене в голові. Радий, що зміг втілити їх у життя.
– Тобто під час батлу була імпровізація?
– Ні. я продумав постановку до найменших дрібниць. Але якщо говорити про танець, який побачили глядачі, то він був реалізований без жодної репетиції.
– Як з’явилася ідея командного номеру?
– Захотілося зробити щось яскраве, позитивне. Всі наші номери були різні, кожен із них – частина задуму хореографів. Не можна сказати, що людина тільки чорна або червона, у неї багато різних відтінків. У кожному ефірі ми намагаємося показати один із них.
– Важко одному відстоювати честь усього дивізіону?
– Важко, адже на нас лежить велика відповідальність. Але це ніяк не впливає на нашу працездатність, тільки підвищує її.
– Танцівники із Чернігова підтримували вас, повторюючи ваші рухи за межами данспол. Чия це була ідея?
– Загальна. Я покликав усіх але відгукнулися лише «майдансери» з Чернігова. Вони приїхали з нами той раз.
– Результат твоєї команди у півфіналі перевершив всі очікування. У чому секрет успіху?
– Ми працюємо по-справжньому і пробуємо зробити максимум із того, що в нас є. Звісно, дисципліна грає дуже важливу роль, тому що саме вона є основою професіоналізму. Чим дисциплінованіше команда, тим вона професійніша.
– На що розраховуєте більше у фіналі: на підтримку глядачів чи високі оцінки суддів?
– Ми розраховуємо на все, адже без одного немає іншого і навпаки. Тільки якщо нас підтримають і члени журі, і вся Україна, ми зможемо отримати перемогу. Інших варіантів немає.
– Кого ти вважаєш своїм головним суперником?
– Місто Черкаси. Ми хочемо бути кращими, ніж були у півфіналі. Якщо ми будемо гірші, ми не досягнемо цілі.
– Якою була твоя програма «мінімум» для участі у проекті?
– Я ставив програму «максимум: зробити все, щоб кожен наш виступ був гідним і чимось виділявся серед інших. На даному етапі я задоволений усіма нашими номерами і радий. що вони не схожі між собою. Думаю, ми справляємося добре.
– Є люди, до критики яких, ти прислуховуєшся?
– Це хореографи, які працюють разом зі мною. Взагалі. чесно кажучи, навіть немає часу вислуховувати зауваження у свою адресу.
– Ти встиг чомусь навчитися завдяки участі у шоу?
– Так, багато чому. Працювати з людьми, керувати ними. Думати швидко над великими постановками. Робити малюнки, тому що в звичайній хореографії малюнки із танцівників не потрібні. Надихати людей та організовувати їх. Навчився бути більш сміливим в ідеях.