Попри те, що за декілька останніх століть чоловіки «вдягли» жінку у низку стереотипів, прекрасна частина людства не опускає рук і продовжує дивувати своїми вміннями та красою весь світ. Спеціально до 8-го березня «Черкаський спорт» вирішив зламати один із існуючих стереотипів та довести, що жінка може бути не лише прикрасою, але і зброєю.

   Якщо ви думаєте, що жінки це все ще беззахисні та потребуючі чоловічої опіки створіння, то ви глибоко помиляєтесь. Учениці давнього бойового мистецтва «Він Чун Куен Пай» не лише вміють за себе постояти та бути справжніми воїнами, але й встигають ще частувати смачненьким свою родину та дивувати своєю красою оточуючих. Про сучасних черкаських «ніндзя у спідницях» дізнавалися журналісти «Черкаського спорту».

    Восьме березня разом з «Він Чун»

   Попри те, що на календарі сьогодні 8 березня, міжнародний жіночий день, деякі черкащанки починають його не так, як звичайні жінки. Ці представниці прекрасної частини людства починають його не із звичайних святкових клопотів, а з тренування. Займаються ці черкащани давнім бойовим мистецтвом «Він Чун». Навчає їх цьому мистецтву бою справжній майстер Павло Теличкин - шеф-інструктор та радник президента міжнародної федерації традиційних бойових мистецтв «Він Чун Куен Пай». Незважаючи на зовнішню тендітність, учениці черкаської школи знають низку надскладних бойових прийомів та вміють бути у гармонії із своїм тілом та духом. 

   «Все це завдяки цьому бойовому мистецтву. Почала займатися ним більше двох місяців тому. Одразу покращилось самопочуття та настрій. Відчула своє тіло і стала почуватися геть інакше, впевненіше», – ділиться Марина, учениця черкаської школи «Він Чун Куен Пай».

  Що ж це за бойове мистецтво, ми вирішили дізнатися у справжнього майстра цієї справи. Тому цього святкового дня «Черкаський спорт» завітав до черкаської школи «Він Чун Куен Пай». За словами головного інструктора Павла Теличкіна, це мистецтво має глибоке коріння та ідеально підходить саме жінкам. 

   «Не дарма говорять, що краса жінки йде зсередини, а не ззовні. Так ось мистецтво бою «Він Чун Куен Пай» і покликане аби відкривати жіночу красу із самих глибин її організму. Тому у наш час «Він Чун Куен Пай» називають «бойовим мистецтвом прекрасної весни». І не дарма, адже для жінок це мистецтво бою досить символічне. Саме «Він Чун Куен Пай» несе в собі постійне оновлення та розкриття жіночого тіла», – розповідає Павло Теличкин, інструктор.

   До того ж, за словами фахівця, принципи, які були закладені жінками-засновницями у «Він Чун Куен Пай», дозволяють враховувати специфіку функціонування жіночого організму і не руйнувати його. Це мистецтво дозволяє жінкам розкривати як зовнішню, так  і внутрішню красу.

   «Він Чун» влючає у себе унікальний генотип бойового мистецтва, який зберігся протягом століть. Специфіка цього бойового мистецтва у тому, що воно досить довго було прихованим. Засноване на вже існуючих бойових мистецтвах, «Він Чун» стало більш універсальним та досконалим, оскільки створювалось осторонь від усілякого людського втручання, лише за допомогою природи. 

   Це бойове мистецтво складається із низки технік, спрямованих на нормалізацію дихання, стабілізування психологічного стану, розслаблення нервової системи задля уникнення стресів, дихальної гімнастики, яка укріплює та оздоровлює внутрішні органи, та низки фізичних прийомів, які тренують м’язи та дають змогу свідомо керувати своїм тілом. Що стосується самозахисту, то «Він Чун» включає в себе низку ударів ногами та руками, заломів, кидків, а також вміння володіти зброєю.

   «Він Чун» – це…

   Це бойове мистецтво Китаю, один із п’ятисот стилів кунг-фу, який зародився близько 250-ти років тому. Довгий час цей вид бойового мистецтва зберігався у таємниці і передавався лише від одного сімейного клану до іншого – на його поширення на широкий загал була накладена сувора заборона. Але в середині нашого століття це бойове мистецтво все ж вийшло за межі Китаю, потрапило спочатку до В’єтнаму та Гонконгу, а пізніше – до Америки та Європи. 

   «Він Чун» прикрашає життя

   Хоча на тренуванні Олена Полтарацька справжня майстриня бою, поза ним – вона звичайна жінка. «Черкаському спорту» Олена зізналася, що бойовому мистецтву «Він Чун» завдячує багато у чому. Її знайомство із цим мистецтвом бою розпочалося через елементарні проблеми зі здоров’ям. Дівчина вирішила спробувати і в неї вийшло. За декілька занять Олена вже відчула значне покращення. 

   «Були проблеми зі здоров’ям, але після того, як почала займатися «Він Чун» все змінилося. Самопочуття покращилось і проблеми зі здоров’я почали поступово зникати», – ділиться Олена.

   Окрім цього, зізнається дівчина, зміни відбулися не лише у фізичному плані, але й на моральному. Адже «Він Чун» допомогло дівчині розкрити не лише свою зовнішню, але внутрішню красу та здібності. Вона почала грати на скрипці, яку не брала до рук останні десять років. Запевняє: саме «Він Чун» повернуло її до музики. Окрім цього, бойове мистецтво спонукало Олену ще й взяти до рук пензля. Дівчина почала малювати надзвичайно гарні картини.

   «Якщо раніше то були несміливі замальвки у зошиті, то зараз це повноцінні роботи. Я почала малювати фарбами. Я відкрила себе  з нового боку, якому раніше, мабуть, просто боялася давати волю. Зараз же я творю і задоволена тим, що роблю", – запевняє дівчина. 

    До того ж, Олена полюбляє у вільний час самотужки розучувати та відтворювати найкрасивіші музичні витвори мистецтва. Рідні дівчини освоюють мистецтво гри на гітарі, а Олена доповнює його скрипкою. Окрім цього дівчина любить подорожувати на різноманітні семінари та заняття, які регулярно проводять в інших країнах. «Він Чун» за її словами – це не просто мистецтво бою, але й справжня життєва філософія.

   Як «Він Чун» пов’язане з жінками? 

  Черкащанки, які займаються у школі «Він Чун», знають і як борщ смачний зварити, і як майстерно ухилитися від удару та блокувати противника. Допомагають їм у цьому не їхні чоловіки, а давнє бойове мистецтво. Ви скажете, що бій – це не для жінок і, знову ж таки, помилитесь. Адже над створенням цього бойового мистецтва працювали саме жінки. 

    Зародилося мистецтво «Він Чун» багато століть тому у Китаї під час правління династії Цинь. У цей час люди страждали від страшенного гніту з боку влади, тому намагалися усіляко їй. Саме цей тиск і призвів до того, що у храмі Шаолінь монахи вирішили розробити універсальне бойове мистецтво. Дізнавшись про це, грізний правитель вирішив наказати їх та направив туди своє військо. 

   Уцілівші монахи були змушені переховуватись. Серед них була і монахиня Нгу Май Лао Ні, що у перекладі значить – квітка Май. Жінка почала переховуватись у монастирі. Монахиня лишилась єдиним носієм того універсального мистецтва, над яким працювали у храмі Шаолінь. Саме переховуючись, вона знайшла свою першу ученицю – дівчину на ім’я Ніем Він Чун, що у перекладі означає «вічна весна». 

   Надзвичайно гарну дівчину хотів взяти у дружини один із заможних чоловіків з її села. Він Чун не хотіла йти за нього заміж, тому втікла з дому. Монахиня прийняла юну дівчину та сховала її глибоко у горах, де почала навчати новому бойовому мистецтву. Після смерті своєї наставниці дівчина Він Чун продовжила жити у горах та удосконалювати передане їй у спадок бойове мистецтво.

   Згодом дівчина повернулася додому, де її силою хотіли змусити вийти заміж за заможного нареченого, який вислав своїх слуг аби ті привели дівчину до нього силою. Саме тоді Він Чун і застосувала своє бойове мистецтво вперше і, неочікувано для всіх, перемогла. Після цього Він Чун вийшла за хлопця, який чекав на неї всі ці роки. Саме її наречений і став її першим учнем. А після смерті своєї коханої, чоловік, аби увіковічити її пам’ять, назвав створене нею бойове мистецтво – «Він Чун».